Безперечно, темою номер один в травні-місяці у Дніпродзержинську стала жахлива загибель дворічного хлопчика у колекторі. Ця трагедія у повному обсязі продемонструвала справжнє потворне обличчя місцевої влади та місцевого ЖКГ і зайвий раз звернула увагу громади на проблему «фришування» міліціантами незаконних пунктів з прийому металобрухту.
Байдужість та жага наживи окремих посадовців в нашому місті призвели до цієї страшної трагедії. Об’єктивно кажучи, ця проблема не з’явилася вчора чи позавчора. Ця складна ситуація із крадіжками як кришок люків, так і крадіжок з кладовищ, склалася як мінімум 10 років тому. Але як завжди – все всіх влаштовувало. Як то кажуть, «поки грім не гряне – мужик не перехреститься», за статистикою, яку не звикли розголошувати в органах міської влади, як мінімум 5 осіб щорічно травмуються, провалюючись у відкриті люки. За неофіційними даними, травмованих значно більше.
Звична картина, коли людина, повертаючись пізно ввечері додому після роботи, підсвічує собі ліхтариком під ноги, щоб перестрахуватися зайвий раз від неприємних несподіванок. Але ж трагедія з летальним наслідком, та ще й з неповнолітньою дитиною, на Дніпропетровщині вперше. Зазвичай керівники міського водоканалу уникають заслуженого покарання, а на лаву підсудних сідають звичайні «цапи відбували».
Приблизно в 2010 році в лівобережній частині міста травмувалася дитина за тими же обставинами. На лаву підсудних тоді сів працівник, який відповідав за ту територію. В цей раз історія повторилася і офіційне звинувачення отримала людина, яка тільки два тижні тому працевлаштувалася і відповідала за трагічну ділянку.
ПІАР НА ТРАГЕДІЇ
Спробу ганебного піару з приводу трагедії намагалися спільно провести деякі представники місцевої «СВОБОДИ», які погодили мітинг з приводу невдоволення владою, але вже по факту трагедії спритно підлаштували його під іншу подію. На інформаційну здобич прилетіли дві найбільш безпринципні людини нашого міста – головний редактор газети «СОБЫТИЯ» Михайло Балталка , та усім відомий клоун-аферист – Віталій «Крупій». Слід зазначити, що місцеві «свободівці» дуже погарячкували, анонсувавши багатотисячний мітинг. Вони не врахували того, що люди в нашому місті дуже розумні і поки ще можуть відрізнити «семя від плевел».
Незважаючи на те, що на мітинг прийшло не більше 30 осіб, 15 з яких були представниками різноманітних ЗМІ, горе-організатори почали з’ясовувати стосунки безпосередньо на сходах в міську раду. Представники місцевої «Свободи» заявили, що це вони ініціювали та зібрали цей мітинг, на що Михайло Балталка відреагував досить дивно – він делікатно вихопив мікрофон і став пояснювати, що це він зібрав всіх хто прийшов на мітинг, силами свого інтернет-форуму. А Крупій давав зрозуміти в своєму виступі, що це завдяки ньому порушене таке гостре питання.
Виникла ситуація подібна відомій – «Либідь, Рак та Щука». Кожен тягнув простирадло слави за зібраний мітинг з 30 осіб на себе. Але ж зовні все це виглядало досить по-щурячому. Олії в ситуацію добавив пан Бережний, який на одну з відеокамер повідомив, що мера немає і взагалі тут немає з ким і про що розмовляти, адже зібралося зовсім мало людей. Напевно цей талант ораторського мистецтва звик до більших аудиторій… За таким випадом пана Бережного криється відверта неповага та ненависть до громадян, яких не влаштовує нинішня влада міста та бажання прикрити свого шефа, який, наслухавшись вказівок з Дніпропетровська та Києва, вирішив в робочий час хильнути чарку оковитої.
НАСЛІДКИ ТА ВИСНОВКИ
Здійнятий галас змусив на деякий час припинити роботу деяких пунктів з нелегального збору металобрухту як у Заводському, так і в Дніпровському районі міста. Чиновники почали вдавати занепокоєність проблемою відкритих люків, а міліціянти шукати пункти прийому металобрухту в той час, як вони закрилися за вказівкою тої ж самої міліції.
Слід і розповісти про основного «кришувальника» чорних металістів в нашому місті. За нашими даними, це досить одіозна та впливова фігура в погонах, яка займала високу посаду і була дуже близька до Плачкова. Прізвище цієї фігури – Шаран, а прізвисько в кримінальних кругах – Алік (він Алікович по батькові). Після трагедії хутко перевівся до Києва, але ж його бізнес процвітає й досі. Найближча точка з прийому металу підконтрольна саме йому. Чи вистачить сил та бажання у нового керівника Кравцова на те, щоб переломити ситуацію з металобрухтом в нашому місті – покаже час. Чи він запам’ятається нам лише своїми гарними намірами, відсутністю поганих звичок й тим, що він дуже часто патрулює територію міста на велосипеді (тема Кравцова – це окрема тема наступної статті).
Міська влада, вгамувавши емоції та відчуття власної безпорадності, почала емітувати бурну діяльність, але при цьому не забуваючи й про заробіток. Всі відкриті люки з початку трагедії почали масово закривати картоном, стовбурами дерев, фанерою та навіть зафіксований випадок в Баглійському районі, де місцеві ЖЕКівці закрили люк пінопластом (!). При цьому, пінопластовий люк був розташований ще й на автодорозі і туди заднім колесом провалився чоловік, який їхав мопедом з роботи. Після цього по міському телебаченню почали розкручувати ініціативу мера та деяких депутатів від партії влади, які почали масово виробляти так званні «таблетки» з армованого бетону. Це виглядає дуже карколомно, як така собі «корява» полуміра: «ось, бачите, ми все зробили і дірок більше немає». Але, вибачте, це досить тупий підхід, адже немає нічого гіршого, ніж тимчасове.
Зараз поясню, що саме мене обурює. По-перше, це не естетично, по-друге, люди раніше падали в люки, а тепер вони будуть пересипатися через ті бетонні кришки, шкодити свій транспорт, починаючи від велосипедів, мотоциклів, мопедів та закінчуючи автівками. По-третє, це зовсім не європейський підхід. І найголовніше: хто і яким коштом збирається оплачувати цю показуху? Це ж ніщо інше, як показуха і дерибан місцевого бюджету. Тому що за законом всі люки, кришки та колектори мають бути виготовленні за державними стандартами якості, мають бути безпечними, надійними і не повинні становити перешкод як для пішоходів, так і для будь якого транспорту.
Далі – хто з тих, хто виготовляє ті люки, має ліцензію на цей вид діяльності? Хто і коли проводив державну експертизу на предмет надійності тих бетонних виробів? Та хто і коли розробляв технічні умови для цих бетонних виробів? Й найголовніше – хто і коли проводив тендер на закупівлю цього проекту та за який кошт? Це все пахне новою гучною кримінальною справою проти Сафронова та його поплічників, які, можливо і з добрих намірів, взялися хоч якось допомогти місту.
Що ж робити?
Якщо ви дійсно небайдужий житель нашого міста і ви бачите в своєму дворі небезпечно відкритий або полузакритий незрозуміло чим отвір колектору, не соромитися та пишіть заяву до свого найближчого райвідділу міліції з вимогою порушити кримінальну справу проти посадових осіб за фактом службового недбальства. Заяву сто відсотково приймуть і проблемні ділянки за 7 – 10 днів ліквідують. Не варто бути байдужими – це ваше місто, ваша вулиця та ваша прибудинкова територія і варто усвідомити, що її кращою і безпечнішою для вас і ваших дітей, нажаль, сам по собі ніхто не зробить.
P.S.
Те, що залишилося за кадром. На цій трагедії не забув пропаритися наш «народний» обранець з команди пана Вілкула – Констянтин «Пузенко». Ця зухвала морда на підконтрольному йому сайті повідомила, що допоможе родині загиблої дитини. Повідомила та вшилася до Києва. Тягар фінансової підтримки родини загиблого хлопчика взяв на себе мер нашого міста. Відчуваючи свою провину він вирішив хоч якось допомогти родині загиблого хлопчика. Він єдиний, хто виділив власні кошти і доручив своїй помічниці якомога швидше зібрати всі необхідні документи та всебічно допомогти родині хлопчика. Під час підготовки до поховання з’ясувалося, що на дитину зовсім немає ніяких документів (навіть свідоцтва про народження), за іншими не змогли знайти якихсь довідок та виписок. Зрозуміло, що в ситуації коли дитина вже загибла, досить проблематично зробити всі необхідні документи. Тому помічниця мера включила всі свої важелі для прискорення процесу підготовки до поховання.
Оскільки всі проблемні питання з якими стикалися під час підготовки до поховання хлопчика були на слуху у співробітників міської ради і жваво обговорювалися, не було ніякої таємниці в тому, що помічниця, яка діяла за дорученням мера, вживає всіх можливих та неможливих важелів для вирішення проблемних питань. Окрему думку з цього приводу має, як виявилося, Тетяна Губа, яка перекочувала у міську владу з ДМК прямо на місце Костянтина Пузенко. Ця мадам зібрала за день необхідні дані та документи, занотувала найбільш проблемні на її думку моменти і понесла всю цю інформацію прямо на вул. Галіни Романової, де і намагалася вислужитися і зарекомендувати себе як дуже вірну і правильно орієнтовану особистість. Для «розбора» польотів з цього приводу за тією ж адресою викликали всіх інших фігурантів, включаючи мера. Вислухавши пояснення і з’ясувавши, що ніякої користі ніхто не отримав, відпустили всіх з миром, Тетяна Губа так і не змогла пояснити своїм колегам мотиви свого вчинку. Як то кажуть, «ложечки знайшлися, а от осад залишився».
Далі буде…
Спеціально для DNDZ.com.ua, Небайдужий Л.І.
