Партії або залякані, або зламані, а найчастіше — куплені

— В обід заскакують до Анатолія в кабінет троє «качків», починають усе трощити. Б’ють його по голові. Коли приходить до тями, бачить — техніку винесли, папери викинули в коридор. Його забрала «швидка», — російською розповідає 31-річний Максим Голосний із Дніпродзержинська на Дніпропетровщині.

23 травня його адвоката 60-річного Анатолія Барановського побили в дніпропетровському офісі. Нібито через заборгованість за оренду.

Максим Голосний — автор біґборда «Взнала, що внук голосував за «Регіони» — переписала хату на кота». Зустрічає нас біля залізничного вокзалу в обласному центрі. На ньому світла сорочка з короткими рукавами та джинси. Проводить до сірої «дев’ятки». За кермом — молодий чоловік. Сідаємо.

— За кілька днів адвокат приходить на робоче місце навести лад у паперах і дати хід справі з цим розбоєм, — продовжує Голосний. — Зробив, а зранку зустрічає нова охорона — не пускає. Коли вдалося підійти, побачили дірку в дверях більше метра. Всередині жодного папірця, техніки. Адміністрація нічого не коментує.

Хто може стояти за цим?

— Адвокат каже: «Максиме, крім тебе, резонансних справ у мене не було. Проста адвокатська рутина». А щодо мене, після біґбордів, відкрили кримінальну справу. В судах двох інстанцій винесли вирок проти мене, а Вищий спецсуд їх скасував. Цим ми роздратували всю правоохоронну систему Дніпропетровщини. Бо справу відкривала прокурор області Наталія Марчук. Про незаконні слідчі дії прекрасно знає головний міліціонер області — Віктор Бабенко. Ми намагаємося притягнути їх до відповідальності.

Була й інша причина. Спільно з нардепом від УДАРу Сергієм Капліним працюємо над антикорупційним інтернет-проектом. Три місяці я надсилав сотням чиновників запити щодо їхніх податкових декларацій за два роки. Вони зобов’язані їх оприлюднити самі, але не роблять цього. Оригінали документів зберігалися в офісі адвоката.

У кого просили декларації?

— У Родіона Кірєєва (суддя Печерського райсуду Києва, який засудив Юлію Тимошенко). Відправив листа на правах простого громадянина, посилаючись на доступ до публічної інформації, бо кожен може поцікавитись. Отримав цю декларацію. Вона, до речі, після нападу збереглася. Так само розіслав працівниками прокуратури всіх областей, головним міліцейським чинам. Коли «беркутівці» жорстоко розігнали захисників столичного Гостинного двору — запитав і про їхні декларації. Не завадить знати, скільки і з чого заробляє той, хто мене б’є.

Чиновникам було чого боятися?

— Для них немає страшнішого звіра, ніж підкутий у юриспруденції громадянин. Багато що стало видно. Прокурор Марчук надала адресу електронної скриньки, в якій ми побачили податкову декларацію за 2011 рік. Торішньої не було, а в наявній — купа порушень.

Прокурори Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей, як виявилося, заповнюють декларації найнедбаліше. А найскрупульозніше — на Львівщині й Тернопільщині. Звісно, я не перевіряв, що вони декларують, а що — ні. Чим вищий статус чиновника, тим частіше він записує майно на свата-брата. Але і в тому, що отримали, є чимало порушень або дивних речей. Один із кримських прокурорів пише: 2011-го заробив 89 тисяч гривень, родичі не заробили нічого, інших доходів нема. Але купив нову «Тойоту Ленд Крузер Прадо». Це — до 70 тисяч доларів. Звідки він їх узяв?

Посадовці одразу надсилали документи?

— Із джерел у правоохоронних органах дізнався, що після випадку з Кірєєвим там провели дві комплексні наради. Сказали: на жоден запит Голосного самостійно не відповідати — все слати на область. Тоді ж почалися стандартні відписки. Заступник начальника київської міліції відповів: «За законом про доступ до інформації 1992 року, це — конфіденційні дані». Але ж є новий закон.

Просив декларації в суддів нашого Петриківського районного суду. Ті: «У нас немає, все здали голові». А він пише, що документи перебувають в особових справах і оприлюдненню не підлягають. То що ж виходить: я, якщо йду кандидатом на вибори, маю все показати. А якщо працюю суддею, то можу все приховати?

Приїжджаємо до річкового порту. Підходить адвокат — високий, коротко стрижений. Усміхається. Слідів побиття не видно.

— Не дочекаються, — відповідає на стандартне «Як справи?» — На війні, як на війні.

Робимо кілька знімків потерпілого. Максим жартує:

— Там автомобіль на фоні. Дивіться, щоб номер не було видно. Бо спалять.

Голосно сміються.

Що тепер робитимете — після зникнення документів?

— Дивимося, що втрачено безповоротно, а що можливо відновити. Ми ж їх сканували, пересилали один одному. Стосовно побиття порушили кримінальну справу. Але тільки щодо завдання легких тілесних ушкоджень. Хоч це і чиста «хуліганка», скоєна «групою осіб за попередньою домовленістю». Плюс — перешкоджання діяльності адвоката.

Проводимо своє розслідування. Бачимо, що причетні до цієї провокації — люди з близького оточення екс-губернатора Дніпропетровщини Олександра Вілкула (тепер віце-прем’єр. — «ГПУ»). Як говорять близькі до нього люди, максимум наприкінці серпня чи на початку вересня він буде прем’єром. На Азарова найближчим часом повісять усіх собак, звинуватять у всіх цих псевдопокращеннях. Він давно хоче на пенсію. А екс-губернатор зараз у різні способи показує свою ефективність. Паралельно йде зачистка опозиції в області. Партії або залякані, або зламані, а найчастіше — куплені.

Влада готується до президентських виборів. Зрозуміло, що буде «Сталінград». Бо якщо переможе не провладний кандидат, він ламатиме все: не пощадить «сім’ю», її фінансові активи, бізнес. І ті, хто біля годівнички, розуміють: підготовку до виборів треба починати зараз. Наприклад, для Дніпродзержинська стоїть завдання: дати 100-125 тисяч голосів за Януковича або когось іншого, хто балотуватиметься від влади.

Що робитимете у зв’язку з цим?

— З друзями плануємо запустити кампанію з біґбордами, футболками, наклейками у стилі «баби й кота». На білому тлі — напис «Вітя, харе покращувать». І невеличкий значок бабусі збоку, бо вона вже бренд. Жаргоном пишемо тому, що слово «харе» зрозуміле гаранту Конституції, до якого звертаємося. Почати думаємо зі столиці, а там як вийде. Бо на Дніпропетровщині хтозна чи вдасться.

На жаль, політики мало що можуть запропонувати людям. Кажуть: чекаємо, коли вибухне. А ким тоді замінити Януковича, якщо немає кандидатури? У парламентській опозиції кожен працює на себе.

Їдемо набережною ім. Леніна. Потрапляємо в затор.

— От чого в нас так фігово все? — продовжує Голосний. — Подивіться віковий зріз будь-якої ради — міської, обласної, сільської. Це люди, які молодість прожили в Союзі. В них партноменклатурні підходи — в крові. А гляньте на Верховну Раду: скільки там проросійських депутатів? А в Держдумі Росії є якийсь українець чи група, які просувають наші інтереси? Нема. Чому? Наших же в Росії достатньо. Бо там українці заробляють гроші, а впливати на політику навіть не намагаються.

Максим Голосний народився в Дніпродзержинську. За фахом архітектор. Працювати почав із 20 років — охоронцем. Потім улаштувався за спеціальністю. В листопаді 2010-го Голосного обрали головою Єлизаветівської сільради Петриківського району Дніпропетровщини. За рік депутати звільнили його, але селяни виступили на підтримку. Голосного поновили на посаді, на якій працює досі.

На останні вибори до Верховної Ради планував іти висуванцем від УДАРу по округу №30.

— Ще за два дні до з’їзду все було в силі. Але потім до нас прийшли гінці від «Регіонів» і запропонували гроші, щоб від УДАРу був хто завгодно, тільки не я. Місцеві відмовилися. А за два дні до з’їзду рух «Чесно» оголосив, що я не відповідаю їхнім критеріям. Мені терміново знайшли заміну. Пішов як самовисуванець.

Голосний придумав плакат про бабусю з котом. Щодо нього порушили кримінальну справу. Півроку переховувався, жив окремо від сім’ї. На виборах посів сьоме місце із 3,4% голосів. Переміг в окрузі «регіонал» Костянтин Гузенко.

Одружений з архітектором Світланою, виховують доньку 2-річну Алісу. Захоплюється боксом та дзюдо.