27 липня головною новиною дня стало рішення легенди українського футболу Андрія Шевченка йти в політику. Затамувавши подих, мільйони українців чекали на новину про те, з якою саме політичною силою планує пов’язати своє майбутнє найкращий футболіст України. Експерти намагалися робити прогнози, а його колега по спорту Віталій Кличко, навіть припустив, що Шева вибере «Удар».
…Наступний день, після оголошення Шевченком свого партійного вибору, став найбільшим рекламним успіхом партії «Україна – Вперед!».
Такого сплеску популярності Наталії Королевській ніколи б не забезпечили ані тисячі бігбордів, ані телевізійні ролики, ані масова «джинса» в ЗМІ. Один маленький відеоролик із форвардом, котрий тисне руку «Лідеру», замінив за ефективністю мільйони доларів, витрачених на розкрутку «нової країни» протягом останніх місяців.
Очевидно, що вступ Андрія Шевченка до партії Королевської не передбачає його рядове членство – а заслужено дає йому можливість стати обличчям партії й тим локомотивом, котрий персональними спортивними досягненнями впевнено допоможе подолати прохідний бар’єр колишній бютівці. Джерела в партії навіть назвали його почесне друге місце в списку.
Ось тут і виникає проблема.
Згідно із чинним законодавством, Андрій Шевченко в питанні пасивного виборчого права є, на жаль, прирівняним до мільйонів українських трудових мігрантів – і, однозначно, не може балотуватися до Верховної Ради, оскільки не проживав в Україні останні 5 років.
Трохи історії.
Думку про доцільність обрання до Верховної Ради представника від трудових мігрантів протягом останніх 10 років неодноразово піднімало керівництво української діаспори. Адже такий кандидат представляв би інтереси значної частини громадян України. Ідеться про мільйони виборців, чиї права системно порушуються, а державна підтримка та захист, як правило, відсутні або мізерні.
Подібні запити направляли до ЦВК і деякі українські партії, котрі розглядали можливість підтримки кандидата від трудових мігрантів.
Відповідь завжди була негативною, незалежно від кольору провладної партії чи особистих переконань керівництва ЦВК.
Закон не дозволяє пасивне виборче право таким категоріям виборців, – відповідали бюрократи, посилаючись на 9-ту статтю закону про вибори народних депутатів. Відповідні документи зберігаються в архівах названих організацій.
Ця стаття закону говорить:
2. Проживання в Україні за цим законом означає:
1) проживання на території в межах державного кордону України;
2) перебування на судні, що перебуває в плаванні під Державним Прапором України;
3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах;
4) перебування на полярній станції України;
5) перебування в складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.
Тепер повернемося до ситуації з Андрієм Шевченком.
Як бачимо, серед визначень «проживання в Україні» відсутнє положення про перебування за межами України через роботу за приватними контрактами в європейських футбольних клубах.
Так само, як і за будь якими іншими приватними контрактами – доглядальниці, водія, професора – незалежно від гонорарів.
З 2006 по 2008 рік Андрій Шевченко грав у англійському «Челсі». У 2008-2009 роках – за контрактом оренди в італійському «Мілані». І лише наприкінці серпня 2009-го він повернувся до київського «Динамо».
Отже, Андрій Шевченко останні п’ять років не проживав у межах державного кордону України.
А тому не може бути кандидатом у депутати.
Днями, коментуючи цю ситуацію, голова Комітету виборців України, авторитетної й впливової організації, Олександр Черненко досить дивно інтерпретував цю норму закону.
«Якщо він регулярно з’являвся в Україні, отже, був тут, і ніхто не буде рахувати по днях. Я не думаю, що ЦВК буде надто формально підходити до цього питання«, – сказав Черненко в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна». На його думку, факт немешкання в Україні мав би місце в цьому випадку, якби Шевченко взагалі протягом 5-ти років не з’являвся в країні.
Але ж!..
«Регулярно з’являються в Україні» – усі легальні трудові мігранти. Вони приїжджають у літні відпустки, на Паску та Різдво, на хрестини, весілля чи похорони родичів, чи з інших причин. Але це їм не дає підстав для отримання пасивного виборчого права. Принаймні, згідно чисельних роз’яснень ЦВК.
Тому й щодо майбутнього рішення ЦВК у справі реєстрації Андрія Шевченка в автора немає сумнівів. Воно буде негативне.
Скажемо більше: воно вже є!
І підписане не ким не будь – а теперішнім секретарем ЦВК пані Тетяною Лукаш.
Але про все по порядку.
21 лютого цього року, задовго до рішення Андрія Шевченка йти в політику, наше Товариство звернулося до за офіційним роз’ясненням тлумачення статті 9-ї статті закону, на предмет можливості участі у виборах кандидатів від трудових мігрантів.
Зокрема, ми питали:
«…Разом із тим, із цього формулювання не зрозуміло, чи має право бути обраним громадянин України, котрий досяг двадцяти одного року, від народження має постійне місце проживання в Україні, є її резидентом, але протягом 5 років тимчасово працює за приватним контрактом в Італії.
Чи можна трактувати «постійне місце проживання» як «проживання на території в межах державного кордону України». Чи є ці поняття тотожними?»
На наш запит ми отримали оперативну відповідь.
Після цитування вищенаведеної статті закону, секретар ЦВК резюмує: «Таким чином, стаття 9 закону містить вимогу, зокрема, щодо проживання на території в межах державного кордону України протягом останніх п’яти років, як одну з обов’язкових умов для обрання народним депутатом України«.
Оскільки із часу надання цієї відповіді, Верховна Рада не змінила9-ту статтю закону про вибори – то немає підстав вважати, що серпнева позиція ЦВК буде відрізнятися від лютневої, а виборче право буде трактуватися за персональними критеріями зацікавлених осіб.
А тому й шансів бути зареєстрованим кандидатом у депутати в Андрія Шевченка – немає.
Звісно, якщо закони в нашій державі ще мають якусь силу.
* * *
Автор статті є давнім шанувальником спортивного таланту Андрія Шевченка. Тому в ній немає нічого особистого проти великого Шеви. Але, як казали древні: «Платон мені друг, але істина дорожче«.
Тим більше, коли ця істина зачіпає інтереси мільйонів українців.
Єдиною можливістю розрубати цей Гордіїв вузол для діючої влади – а як показує реальність, партія Наталі Королевської користується в неї особливою прихильністю – є зібрати позачергову сесію ВР, і змінити діюче законодавство, повернувши пасивне виборче право Андрієві Шевченку.
А з ним – і всім тим, хто тимчасово працює закордоном, наповнюючи економіку країни дорогоцінною валютою. Не забувши також і про активне право голосу за мажоритарних кандидатів.
Якщо це відбудеться, то це буде перший гол Шеви в новій для нього, політичній грі!
