Квартирне питання для дітей-сиріт є болючим. Коли дитина досягає повноліття і йде з інтернату, йому, по суті, нікуди йти.
Держава повинна давати таким дітям квартири, але, щоб отримати свої законні квадратні метри, сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні чекати мінімум 5, а то й усі 15 років. За словами керівника дитячої громадської організації «Допоможемо дітям» Миколи Кожушко, квартири, які держава виділяє для дітей-сиріт, дістаються незрозуміло кому, а самі сироти змушені чекати, поки звільниться якась квартира у зв’язку зі смертю власника.
«По-моєму це блюзнірство, коли діти повинні чекати, поки вмре хтось з жителів міста, щоб потім заселитися в цю квартиру. Мало того, що Дніпропетровськ — це єдине місто в Україні, в якому немає соціального житла для сиріт, так ще й ті квартири, які дітям-сиротам має давати держава, дістаються незрозуміло кому. У 2010 році жодна сирота не отримала безкоштовного житла, хоча, за моїми даними, було побудовано близько 50 тис кв.м.такого житла », — сказав Микола Кожушко.
Керівник дитячої громадської організації бачить два шляхи вирішення цього квартирного питання. Перший — чиновники повинні відмовитися від такого дорогого автопарку, а на ці гроші забезпечити сиріт квартирами. Другий — вони повинні виділити частину тих квартир, що будуються в місті, і віддати їх дітям-сиротам.
— «Наша організація хотіла б звернутися до мера міста, попросити, щоб від 5% нового житла 1,5% віддавали для дітей-сиріт, всього лише 1,5%», — зазначив Микола Кожушко.
http://www.dityam.org.ua/
